МО вчителів

Відомо, що найбільш узагальненим поняттям соціального підростання та розвитку дитини є соціалізація.

 Соціалізація означає суспільний процес поєднання потреб та домагань особистості(свідомості, почуттів, здібностей та ін.).Цілеспрямований вплив здійснюється на основі навчання і виховання, засвоєння соціальних ролей, завдяки чому людина перетворюється на активного члена суспільства.

Соціалізація неповнолітніх завжди включала експериментування і ризик, утвердження власного розуміння гідності і дорослості засобами, що певною мірою можуть бути контрольовані суспільством. Процес соціалізації обумовлений рівнем здатності до соціальної адаптації. Для позитивної соціалізації важливими чинниками є якісні характеристики тих соціальних явищ, в яких відбуваються етапи соціального становлення дитини. Несприятливі ситуації соціалізації пов’язані з системним впливом соціальних, психологічних, біологічних чинників, що впливають на процес розвитку особистості дитини.

 На соціалізацію неповнолітніх впливають оточуючі негативні явища. У субкультурі відбувається не тільки передача формальних форм поведінки. Психологічний вплив, що здійснюють однолітки , змушує відповідати груповим реакціям реагування та поведінки. Дані свідчать , що агресивна поведінка найбільш характерна для підлітків 11-13 років . Тут найвища конфліктність з оточуючим світом. Серед дітей наявна тенденція до збільшення кількості безвісти пропалих підлітків 16-17 років, що стали жертвами злочинів.

 Соціалізація підлітків може відбуватися під впливом насильницьких форм субкультури. Наприклад, таку спрямованість поведінки з агресивною суттю носять деякі форми епатажної поведінки , в основі якої лежить виклик нормам усталеної моралі, що склалися. Це може бути виклик в одязі , зачісці, а іноді й формах поведінки, таких як уживання наркотичних речовин алкоголю, тютюну. Те, що наркотизація є одним з найсильніших десоціалізуючих чинників, переконує зростаюча динаміка прилучення молоді до криміногенного способу життя. Дитяча безпритульність у великих містах на сьогодні є масовим явищем . За даними міжнародних експертів , в Україні  майже 450 тисяч дітей, які не забезпечені  батьківським вихованням. Отже, негативні явища стали ознакою суспільства.

       Основні проблеми дітей, що потребують допомоги

За останні роки всезростаючим у плані криміногенного ризику став медико-біологічний та екологічний фактори. 40% підлітків , взятих на облік в кримінальній міліції  для неповнолітніх, одночасно перебувають на профілактичному обліку в лікувальних установах.

 Через невдачі в школі вони відчувають психологічний дискомфорт, потрапляють у ситуації, що змушують їх шукати нове середовище асоціальної спрямованості. Так, за даними психологів у стані підвищеної стурбованості постійно перебувають дві третини учнів. Тому особлива важлива роль соціально-педагогічних чинників у визначені шляхів запобігання  психічних захворювань,  суїцидних намірів.

 Медики відмічають, що до школи приходить майже половина хворих дітей. Завдання педагогічного персоналу навчального закладу – сприяти повноцінному навчанню та вихованню. Класний керівник має допомогти батькам усвідомити , що саме із сім’ї розпочинається виховання дітей в дусі прагнення до відновлення та збереження здоров’я. У розвитку превентивних підходів позитивно впливає практика залучення до виконання програм здоров’я. У тому числі проведення з батьками тренінгів щодо позбавлення від нікотину та алкогольної залежності, прилучення  до занять у групах здоров’я, просвітницької роботи.

 Останній час збільшився час, який підлітки проводять поза сім’єю, школою.

 У цьому контексті вагому роль набувають неформальні товариства. Безконтрольність цього виду спілкування створює потенційно небезпечні ситуації, і недаремно «вулиця» здається такою страшною батькам та вчителям. Спроби ліквідувати «вулицю» приречені на невдачу. Наукова стратегія виховання вимагає врахування не лише мір та ефективності впливу дорослих і однолітків , а й відносин  організованих і стихійних дитячо-юнацьких груп, особливостей їх складу, типу лідерів.

 Дослідження сімей підлітків –утікачів засвідчили, що з повних сімей їх було лише 5%, неповних -16%, багатодітних-15%, до складу сім’ї входить нерідні батько або мати 23%.

 Втечі з дому  - це не тільки прояв агресії, а й своєрідний протест проти умов життя в сім’ї. У субкультурі таких дітей стало традицією нехтувати своїм здоров’ям, задля виживання вони вдаються до крадіжок, злочинів. Підлітки підпадають під вплив кримінальних елементів.

  Аналіз  мотивації агресивної поведінки свідчить, що причинами втечі з дому , уроків були різноманітні несприятливі взаємостосунки з оточуючими: у сімях -20%, бажання змінити середовище – 25%, омріяна матеріальна незалежність. Пошук заробітку – 16%, потреба позбутися погроз -10% і страх покарання.

  Особистісно-орієнтований підхід у системі превентивної педагогіки

Оптимальні умови здійснення  превентивної діяльності на сучасному рівні  соціально-психолого-педагогічних вимог забезпечує особистісно орієнтований підхід. Нині він може стати стратегічною  метою навчального закладу.

 У стратегії цього підходу розроблена Орієнтована програма. Вона включає :

 -якісне забезпечення навчально-виховної діяльності;

 -оптимізацію виховання через розвиток та залучення учнів до активної діяльності за інтересами;

 - Організацію допомоги слабо встигаючим учням з боку консультантів-старшокласників;

- індивідуальну роботу вчителя за межами навчального закладу;

- актину роботу батьківських комітетів, щотижневе запрошення батьків до школи для підбиття підсумків контролю за дітьми;

- Рейди членів батьківського комітету класу, школи з метою ознайомлення  з організацією самопідготовки, психологічного, морального стану в сім’ї;

- підсилення участі учнів у житті школи через учнівське самоврядування;

- вирішення питань соціальної допомоги дітям із малозабезпечених сімей;

- психологічний засіб впливу на емоційно-вольову сферу особи: створення ситуації успіху на уроках і в позашкільній діяльності;

- застосування засобів адміністративного впливу на батьків, які згубно впливають на дітей;

медичний патронаж дітей, які потребують лікарської допомоги;

-         співпраця навчальних закладів, державних установ та недержавних організацій за програмами і проектами .

Для здійснення превентивної роботи велике значення повинно надаватися організаційно-управлінським функціям. Оскільки серед розмаїття форм організації, що застосовуються у школі . змістовні компоненти превентивної освіти знаходяться або у структурі навчальних дисциплін, або поза системою шкільного компоненту, то вибір форм і методів залишається в компетенції підготовлених на курсах учителів-предметників, класних керівників, шкільних психологів, соціальних педагогів, спеціалістів служби у справах дітей, кримінальної міліції.

 У роботі з важковиховуваними дітьми успішно зарекомендувала себе така форма роботи як педагогічний консиліум. Їх роль можуть виконувати і «малі педради». Важливе значення превентивній роботі мають педагогічний та батьківський лекторії.

 Серед форм роботи слід відзначити спільні збори учнів та вчителів «Дружні стосунки – одна з найголовніших умов дисципліни», спільні наради учителів і батьків з превенції відхилень у поведінці там зниження ризику , неуспішності учнів. Розв’язання проблем превентивної діяльності слід будувати на основі вивчення чинників  та умов відхилень у поведінці дітей.

Педагогічні технології в особисто орієнтованому підході

При виборі технологій , форм , методів роботи превентивного виховання  важливим є використання психологічних ресурсів у площині розвитку пізнавальних процесів особистості. Мова йде про просвітницьку діяльність .

 Особливість інтерактивних технологій з превентивної освіти у тому, що в їх основі лежать між предметні зв’язки з педагогіки, психології. Соціології, медицини, права, менеджменту. Ними здебільшого користуються при застосуванні активних форм роботи: тренінгів, рольових ігор, мозкових штурмів, диспутів, аналізу ситуацій, дебатів.

 Сучасні погляди на превентивну діяльність пов’язані з визнанням ролі, яку можуть відігравати різні за статусом люди. Педагогічні технології, що ґрунтуються  на принципах розуміння, особливу увагу приділяють освітній та виховній діяльності самих підлітків. Це підтверджено досвідом реалізації методу освіти «рівний рівному» у 14 країнах Європи, основну роль у якому беруть лідери з референтних осіб підліткового середовища.

 Педагогічна технологія «рівний рівному»  передбачає спільну роботу педагогів-тренерів і дітей-лідерів. Зміст роботи полягає  у передачі знань, інформаційній підтримці, консультуванні. Педагоги виконують роль керівників, наставників серед тих підлітків, які мають бажання та здатність виявляти лідерські якості, володіти навичками спілкування з однолітками  з в різних соціальних групах.

 Технології превентивної освіти спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.

 Напрямки запровадження інтерактивних технологій:

-         під час викладання предметів гуманітарного та природничого циклів;

-          у процесі позакласної роботи та роботі з батьками;

-          через діяльність органів учнівського самоврядування;

-         шляхом організації превентивної роботи із залученням соціальних служб, молодіжних та громадських об’єднань;

-         через законодавчу політику у галузі освіти щодо превентивної роботи.

Розвиток перспективи превентивного світогляду базується на засадах соціальної взаємодії. Тому важливим є:

 -залучення до превентивної діяльності через включення у міжнародні та вітчизняні проекти;

 -посилення  взаємодії в організаційних формах превентивного навчання;

 -мотивування дітей на усвідомлення значення превентивних знань шляхом збільшення відвертості, довірливості;

 -відбір превентивної інформації шляхом розширення доступності до превентивних знань;

-удосконалення системи превентивної роботи шляхом впровадження інтерактивних методів.

Організаційні форми просвітницької роботи з однолітками

-         Оскільки впровадження нового підходу потребує значних зусиль , то для послаблення супроводу системи формалізованих методів традиційної школи доцільно на перших кроках викладати у традиційних формах, а потім використовувати поєднання традиційних та інноваційних форм і методів. Наприклад, традиційна лекція може бути трансформована в інтерактивні міні-лекції. Досвід читання міні-лекції одноліткам нагромаджено у процесі проекту за методом «рівний рівному» у багатьох закладах України, за кордоном.

-          Доцільно також  використовувати також  бесіду, традиційну форму діалогу.

-         Новітні методи у превентивній педагогіці пов’язані з активізацією вольової сфери. Особливу роль у нагромадженні навичок та вмінь безпечної орієнтації у складному просторі мають ігрові технології. Гра може мати безліч вправ і прийомів . У процесі вирішення проблем превенції негативних явищ використовується такий метод , як «мозковий штурм». Він проводиться  у поєднанні з індивідуальними , груповими та масовими заходами.

-          Метод дебатів являє собою ігрову ситуацію, в якій з визначеної проблеми досягається певний результат при обміні протилежних думок представників команди.

-         Семінар-конференція – це форма організації превентивної діяльності, в якій домінує самостійна підготовка, що передбачає роботу з науковою та популярною літературою, спілкування з фахівцями, проведення досліджень.

-         Метод участі у соціальних проектах – це форма організації соціально-корисної діяльності, що виконується у проектній діяльності. Наприклад, у проекті «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному»серед молоді України щодо здорового способу життя.

                  Роль підлітків у превентивному процесі

Попередження негативної поведінки набуває нового звучання , якщо активну участь у цьому процесі беруть самі підлітки. Новий, якісний підхід до профілактичної роботи був пов'язаний з ідеями самоврядування.

  У цьому контексті особливу роль має шкільне самоврядування. Воно базується на саморусі учнів  у вирішенні нагальних питань у навчальному закладі. Самоврядування передбачає, що насамперед, вирішення організаційно-педагогічного характеру, дотримання найнеобхідніших єдиних вимог до учнівської спільноти:

 - відвідування навчальних занять кожним учнем;

 - культура поведінки;

 - культура взаємин: учень-учитель, учень-учень;

 - суворе дотримання санітарно-гігієнічної культури : чистота приміщень,        охайний зовнішній вигляд;

 -попередження правопорушень;

 -соціально-правовий захист учнів;

 Профілактичні комісії в першу чергу контролюють дисципліну учнів. До них входять представники всіх 5-11 класів. Вони будують роботу таким чином, що вже після другого уроку керівництво школи має інформацію про відвідування школи учнями з усіх поважних і неповажних причин. Розробляється оперативна методика з’ясування причин відсутності та прийняття необхідних заходів.

 Нині за нових умов органи учнівського самоврядування набуває особливої ваги  і має функції превентивної роботи. Передусім, це стосується роботи з важковиховуваними учнями. При такому підході до організації самоврядування підвищується значимість учнівської молоді у вирішенні гострих соціальних проблем.

 Самоврядування учнів посилюється роботою педагогів-консультантів, які допомагають учням розібратися у мотивах вчинках, динаміці їх походження, механізмах та наслідках відхилень у поведінці. На основі всебічного аналізу передового досвіду та широкої експериментальної роботи можна сформулювати вимоги необхідні для організації самоврядування як засобу превентивної педагогіки. До них належать:

  -чітке визначення змісту і функцій кожного органу шкільного самоврядування і кожного учня, зайнятого в його системі, найбільш раціональна розстановка сил у кожному підрозділі з урахуванням якостей та нахилів учнів;

 - зрозуміла постановка перед учнями цілей, розв’язання необхідних умов та засобів їх досягнення;

 - особиста відповідальність  кожного, зайнятого у системі самоврядування;

 - широке залучення важковиховуваних учнів до активної роботи в учнівському самоврядуванні;

 -  спільна превентивна діяльність педагогів, дітей, батьків , громадськості;

 При підготовці підлітків і молоді за програмою освіти «рівний-рівному» важливо передбачити суттєві аспекти , що відповідають схильності підлітків до такого підходу:

 1 Через соціально-психологічні ролі підлітки-лідери реально зацікавлені в стратегії освіти рівних.

 2. У новій ролі вони реалізують прагнення до лідерських якостей у соціально активній діяльності.

 Серед  ефективних форм найбільше зарекомендували себе такі:

 -превентивні тренінги, рольові та інтерактивні ігри;

 - проектна робота;

 - літні табори;

 - консультації спеціалістів.

Досвід країн Європи і набутий з 2000 р. досвід в Україні засвідчив ефективність даного методу.

Роль учителя у становленні превентивної діяльності школи

Багато працівників освіти, журналісти відзначають зниження престижу освіти, професійної компетентності педагога.

 Професія педагога дуже складна, вона потребує виявлення кращих рис характеру, професіоналізму, любові до дитини.

 Втрата інтересу до навчання – одна з причин відхилень у поведінці. Однак успішність проблема не тільки педагогічна, а й соціальна. У вирішенні цієї проблеми багато залежить від учителя та умов, які впливають на якість навчання та розвиток дитини. Серед них: зміст програм, підручників, методів навчання, технічного оснащення навчального процесу.

  «Важковиховувані учні відмічають байдужість до них учителів, оточуючих, Тих, хто уникли такого тавра, звертають увагу на доброту, щирість , справедливість , доброзичливість педагогів.

 Аналіз сучасної природи конфлікту показує, що для їх запобігання необхідні:

 Знання причин виникнення конфлікту та особливостей його перебігу,

 Своєчасна психолого-педагогічна діагностика;

  Розробка цілісної програми з психолого-педагогічної превенції, її реалізація спільними зусиллями педагогів, учнів, психологів.

    Головна природа конфлікту – відсутність або невміння спілкуватися, дискутувати у колективі.

 Роль педагога у превентивній роботі багатогранна. Серед якостей це передбачає:

 Намагання педагога здобути авторитет серед учнів;

 Високий рівень сформованості етико-професійних якостей учителів;

 Дотримання педагогічного такту у спілкуванні з учнями;

 Посильна участь у виявленні проблем учнів;

 Сприяння впровадження превентивного світогляду;

 Особливе значення надається педагогічній майстерності – виявлення принципів превентивного підходу, професіоналізм, майстерність спілкування. В умовах навчального закладу педагогічні  працівники не мають права порушувати етико-професійні норми. Культура спілкування несумісна з навішуванням ярликів «важковиховуваний», «педагогічно занедбаний».

 У розвитку превентивного підходу особливо виважені дії вимагаються у діяльності класного керівника, в його контактах з учителями-предметникаим, психологами, соціальними працівниками, інспектором кримінальної міліції.      Стосунки  між ними повинні бути колегіальними, кожна із сторін повинна виявляти готовність до пошуку оптимальних форм.

 Досвідчений класний керівник своїм тактовним своєчасним втручанням завжди може запобігти розвитку конфлікту між учнями  та вчителями-предметниками, іншими педагогічними працівниками. Значимою умовою є рівень авторитету  педагога.

  Показники педагогічного авторитету:

   Рівень розвиненості психічних і професійно важливих рис особистості вчителя;

   Ступінь педагогічної цілеспрямованості у роботі з дітьми;

 Рівень розвитку педагогічних здібностей учителя;

 Ступінь педагогічної готовності до професійної роботи з учнями, які мають проблеми  у навчанні , вихованні.

 Як видно з переліку , це діапазон багатогранних педагогічних засобів, які є у розпорядженні педагогів кожної школи.  

 Методист РМК                                                Л.І.Бойко