Методи виховання-це способи педагогічної
діяльності, які спрямовані на реалізацію мети виховання. Вони передбачають
сумісну взаємопов’язану діяльність вихователів, вихованців, сім’ї, класного
колективу та інших учасників виховного процесу з метою формування переконань,
навичок поведінки людей.
Прийоми
виховання-складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних
умовах. Методи та прийоми можуть переходити один в один. Але їх слід відрізняти
від засобів виховання.
Засоби-те,
за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори, слово вихователя,
різноманітні види діяльності-навчання, гра, художня самодіяльність тощо.
Існує декілька класифікаційних методів виховання. Найпоширеніша – за
спрямованістю. Її дотримуються такі вчені , як Г.І.Щукіна, В.І.Лозова,
З.Н.Курлянд. За цією класифікацією можна
виділити такі групи методів:
-методи
формування свідомості;
-методи
формування досвіду поведінки;
-метод стимулювання і корекції поведінки.
Методи першої групи спрямовані на
формування моральних поглядів, переконань, уявлень. Більшість із них
використовують слово для впливу на вихованців: розповідь, лекція, етична
бесіда, пояснення, навіювання, диспут, приклад, інструктаж.
Методи другої групи можна вважати
основними, тому що людина формується тільки у процесі діяльності та
спілкування: вправи, доручення, громадська думка, педагогічна вимога, виховна
ситуація, привчання.
Методи третьої групи стимулюють суспільно корисну поведінку або гальмують
неприйнятну: змагання, покарання, заохочення.
Такі вчені, як М.І .Болдирєв, М.К.Гончаров, Ф.Ф.Корольов, виокремлюють методи виховання за характером:
-методи переконання;
-методи організації життя і діяльності учнів;
-методи заохочення і покарання.
В.Т.Рогожкін виділяє методи виховання почуттів, які реалізуються за
допомогою таких прийомів:
Спеціальна опора на емоційність
змісту;
-вплив на почуття шляхом увиразнення
викладу, мовлення, міміки, жестів;
-вплив на почуття емоційністю
обстановки;
-фізичний вплив(ласкавий дотик
тощо);
-включення учнів до активної
діяльності, що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості.
Г.І.Курлянд виокремлює методи
контролю за ефективністю виховання.
До цієї групи належать такі методи, як спостереження,
анкетування, інтерв’ю, опитування , тестування тощо.
Г.І.Сорока виділяє групу методів
самовиховання: самозвіт, самоконтроль, самооцінка.
Загальні причини, які визначають
вибір методів виховання:
-Мета, зміст і принципи виховання.
-Конкретне педагогічне завдання й
умови його виконання.
-Урахування вікових та
індивідуальних особливостей дітей.
-Рівень сформованості колективу.
-Умови виховання(матеріальні, психофізичні, санітарно-гігієнічні.)
-Рівень педагогічної кваліфікації
педагога.
-Час виховання(якщо часу обмаль,
застосовуються, як вважає І.П.Підласий, «сильнодіючі методи-покарання,
примушення; якщо часу вистачає- щадні методи-прохання, привчання тощо)
Засоби виховання
До засобів виховання Л.І.Маленкова відносить» «П’ять точок опору»:
Природа,
Культура, Справа, яку виконує людина ,Оточуючі люди, Я сам як найвища цінність.
Організаційні форми виховної діяльності
Будь-яка форма виховної діяльності має мету - розвиток ставлення до
будь-чого: музики, живопису, природи, навчання, книги, іншої людини тощо. У
залежності від цього обирається форма: класна
година, лекторій, екскурсія, диспут, шкільний бал.
Форми
виховної діяльності різноманітні, вони бувають:
-прості(ситуативні ставлення) та
складні(багаторазові ставлення);
-короткочасні(наприклад, «5 хвилин з
улюбленим віршем») та довготривалі (тиждень науки, місячник благоустрою тощо)
;
-за кількістю: групові(два й більше
учасників), масові(клас, секція, гурток), індивідуальні;
-за творчим підходом: традиційні(які
зустрічаються в практиці різних шкіл),
творчі(нестандартні, нетрадиційні,
які не визнають шаблонів);
-спонтанні(наприклад, стихійна
дискусія, акція милосердя ), спеціально організовані, сплановані.
Укладач-методист РМК
Бойко Л.І.
| 
